18.10.2006   П’ять тисяч сторінок про Голодомор

В Інтернеті з’явилися оприлюднені Службою безпеки України документи  про Голодомор 32-33 років. У друкованому вигляді документи про геноцид українців з’явилися вперше.

Нині оприлюднені документи раніше значилися під грифом “цілком таємно”. До них увійшла внутрішня кореспонденція КДБ, кримінальні справи, агітаційні листівки та щоденники очевидців. Єдине, чого у цих документах немає – людей, чиї прізвища фігурують у справах про канібалізм.

Оприлюднені документи, на думку керівника головного галузевого архіву СБУ Сергія Богунова, дадуть змогу встановити роль Державного політичного управління у геноциді:
“Вони не дають відповіді на усі питання по Голодомору. Але вони дають змогу побудувати картину щодо участі органів ДПУ в процесі голодомору. Вони дають відповіді на те, які вказівки партійних органів отримували органи ДПУ. Як організовували їх виконання, як виконували і як звітували”.

Історик Станіслав Кульчицький каже, що раніше подібні документи не друкувалися. Сам факт, що відтепер кожний може доторкнутися до страшних свідчень сімдесятирічної давнини, матиме велике значення для молодих поколінь, каже він:
“Там є дуже цікаві документи, які показують механізм дії ДПУ в 32-33 роках. Це була структура диктатури, паралельна компартійно-радянському апарату, яка мала цілковиту самостійність і прямий зв’язок з Кремлем. Тепер ми можемо побачити, як воно все відбувалося, механізм творення терору голодом. Результатом якого і став Голодомор”.

Голодомор 32-33 років, за оцінками експертів, забрав життя 7-10 мільйонів українців. Люди ж, які пережили геноцид ніколи не стримують сліз, згадуючи про нього. Як-от подолянка Надія Рогозянська, якій у 33-му було шість років: “Жили всі закрито, мати на засов хвіртку закривала і кричала, щоб ми не виходили за цю хвіртку, бо на вулиці, що поряд їли дітей. Ну, це страшне. А скількох хоронили таких, що ще рухалися. Чому? А щоб не заїжджати. Сьогодні він ще рухається трохи, а завтра знову заїжджати. Не було ні коней, ні підвод, ні тих, хто б їх возив. Тож тих, хто ще живий був, валили на той віз і кидали в могилу”.

2003 року Верховна Рада визнала голодомор актом геноциду. 25 країн членів ООН підготували спільну заяву, в якій називають голодомор в Україні результатом політики тоталітарного режиму. Спадкоємиця СРСР Росія не вважає себе винною за штучний голод в Україні, посол Росії в Україні Віктор Черномирдіна навіть порадив був українцям звернутися за вибаченнями до Грузії. Адже Йосиф Сталін народився саме там.

З 18 серпня 2006 року ці матеріали розміщені на офіційному сайті СБУ http://ssu.gov.ua.

За матеріалами ukrnationalism