Про проект
Шановні друзі!
Цей сайт створений за підтримки Міжнародного фонду „Україна 3000” (Голова Наглядової Ради - Катерина Ющенко) у рамках спеціалізованої програми, завданням якої є донесення правди про голодомор до народу України, створення умов для визнання голодомору актом геноциду проти української нації, а також підтримка різних проектів, які сприятимуть формуванню фундаментальної науково-дослідної бази з вивчення різних аспектів історії голодомору.
Ідея створення подібного сайту виникла давно. Але ще раніше виникла потреба у ньому. І це не випадково.
Протягом 70 років мільйони людей в Україні і багатьох країнах світу зберігали пам’ять про страшні події 1930-х рр. Незважаючи на заборону навіть згадувати про голодомор, яка існувала більше 50 років, і заперечення радянською владою самого факту голодомору, правда про події 1932-33 рр. вижила і поступово стає доступною.
Завдяки зусиллям професійних дослідників, краєзнавців, журналістів, простих ентузіастів, які по крихтах збирають інформацію в архівах, записують свідчення очевидців, встановлюють пам’ятники жертвам голодомору, дані про голодомор 1932-33 рр. набувають суспільного значення.
Процес розкриття фактів, які свідчать про штучний характер голоду, на офіційному рівні в колишньому Радянському Союзі почався з кінця 1980-х рр.
У 1990 р. ЦК КПУ спеціальною постановою визнав факт голодомору 1932-33 рр. і виступив ініціатором публікації збірника ґрунтовних матеріалів про події того часу. Але діяльність комуністів у висвітленні голоду, який вони заперечували кілька десятків років, не була послідовною.
Не можна визнати задовільною і роботу державної влади незалежної України з висвітлення голодомору і вшанування пам’яті мільйонів його жертв. Яскравим прикладом непослідовності влади є відсутність адекватних символів пам’яті про голодомор, відсутність системної підтримки дослідників, які вивчають цю наболілу тему.
Навіть сьогодні, коли, начебто, всі зрозуміли важливість свідомого ставлення до історії власного народу, коли прийняті відповідні рішення на найвищому рівні про проведення заходів в контексті 70-х роковин голодомору, українська влада більше на словах демонструє прагнення щось робити. У її діях немає щирості, яка є обов’язковою умовою для адекватного, неупередженого, зваженого розкриття цієї теми.
В таких умовах ініціатива вшанування пам’яті жертв голодомору і надання відповідної політико-правової оцінки цьому явищу традиційно виходить від представників громадськості.
Ще у 1992 році в Україні була створена Асоціація дослідників голодоморів, яка об’єднала багатьох небайдужих людей, що прагнули дати справедливу оцінку голодомору 1932-33 рр. Асоціація і зараз лишається одним з головних центрів вивчення голодомору.
Велику роботу з висвітлення проблем голодомору здійснила Київська міська організація Всеукраїнського товариства „Меморіал” імені Василя Стуса. Члени цієї організації створили найкращу в Україні музейну експозицію, присвячену трьом голодоморам, від яких Україна постраждала у ХХ ст.
Значний внесок у збереження пам’яті про голодомор зробили краєзнавці у різних областях України, які зібрали унікальний матеріал про регіональний вимір голоду 1932-33 рр.
Багато в чому українським дослідникам допомогли їх зарубіжні колеги, зокрема, представники української діаспори у Канаді, США, Австралії, Німеччині, інших країнах. Саме завдяки українській діаспорі відомості про голодомор почали поширюватися ще у 1930-х рр. Саме завдяки українцям Америки Конгрес США у 1988 р. визнав голодомор 1932-33 рр. актом геноциду. В 2003 році голодомор був на державному рівні визнаний у Бельгії та Канаді.
Нарешті, під тиском громадськості і завдяки зусиллям окремих депутатських фракцій і груп, 15 травня 2003 р. Верховна Рада України за результатами спеціального засідання щодо вшанування пам’яті жертв голодомору схвалила Звернення до народу України, у якому також визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду.
Відповідно до рішень Президента і Уряду України, рекомендацій Парламенту розроблений план заходів з вшанування пам’яті жертв голодомору. Отже, хоча б формальний прогрес в цьому напрямку є.
Зараз головним завданням усіх зацікавлених – влади, громадських організацій, ЗМІ – є проведення широкої просвітницької кампанії, яка дозволить донести інформацію про голодомор і, зокрема, про акції з вшанування пам’яті жертв голодомору, до максимальної кількості людей в Україні. Це необхідно для якісних змін у сприйнятті тематики голодомору і переходу на інший рівень усвідомлення цієї трагедії в масштабах всієї нації.
Однак, саме в сфері донесення інформації про події, які відбуваються в контексті 70-х роковин голодомору, існуються великі проблеми. Проходять регіональні конференції та „круглі столи” з вивчення голодомору. Але про них майже ніхто нічого не знає навіть в тих містах, де вони відбуваються. Щороку видаються кілька десятків книг про трагедію 1932-33 рр. Загальна кількість публікацій про голодомор, які вийшли в Україні за останні 15 років перевищує 4 тис. назв. Але через мізерні наклади вони не в змозі прорвати своєрідну інформаційну блокаду.
З огляду на це нагальною потребою є оптимізація інформаційної діяльності з метою знищення інформаційного вакууму навколо голодомору 1932-33 рр.
В цьому контексті можливості мережі Інтернет є надзвичайно великими. На сьогодні в Інтернеті існує кілька тисяч окремих сторінок, які містять інформацію про голодомор 1932-33 рр. Але, на жаль, більшість з них – англійською мовою.
В останні роки створена низка спеціалізованих веб-сайтів, присвячених проблемі голодомору, але, знову-таки, англійською мовою. Найбільш інформативним з них є сайт „FAMINE - GENOCIDE in UKRAINE 1933”, створений за підтримки Українського Канадського Конгресу у 2002 р.
Серед україномовних ресурсів найцікавішим, на наш погляд, є окремий розділ офіційного сайту Держкомархіву України.
Вказані сторінки досить докладно інформують відвідувачів про різні аспекти голодомору 1932-33 рр. Але вони працюють, переважно, в ілюстративному режимі, що не дає змоги організувати ефективний інтерактивний зв’язок між усіма зацікавленими.
Концепція сайту „Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.” дещо відрізняється від інших. Він розрахований на дві головні категорії осіб: людей, які на професійному або аматорському рівні вивчають голодомор, та на всіх, хто просто цікавиться цією темою.
Поряд з наданням всебічної інформації про голодомор (фактів, ілюстрацій, офіційних документів, свідчень тощо), ми плануємо створити інструмент накопичення та оперативного обміну даними про всі події в контексті 70-х роковин голодомору, про ті проекти, які розроблені і чекають свого втілення.
Ми хочемо, щоб усі зусилля, які докладаються для пошуку і донесення знань про голодомор до широкого загалу, були максимально ефективними. Для цього, на наш погляд, необхідно структурувати середовище дослідників і забезпечити їм можливість висловлювати свої думки.
З огляду на це, пропонуємо усім зацікавленим взяти участь у наповненні цього сайту. Дуже просимо надсилати нам інформацію про усі події, які стосуються голодомору 1932-33 рр. (відкриття пам’ятників, проведення конференцій, вихід книжок та ін.), а також матеріали (статті, ілюстрації, окремі факти), які допоможуть найкращому розумінню цієї проблеми. Ми із задоволенням розмістимо інформацію про усіх, хто візьме участь у наповненні сайту.
Сподіваємось, спільними зусиллями нам вдасться створити гідний пам’ятник жертвам голодомору в мережі і Інтернет і донести головну ідею цієї діяльності: подібна трагедія ніколи не повинна повторитися у будь-якій формі.
Олексій Копитько
Координатор програм Фонду „Україна 3000”
|
